#фудпорн
– Не можу дочекатися на нашу відпустку! Гори, річки, сонечко…
– Кохана, як приїдемо до Яремче, не виходитимемо з готелю усі два з половиною тижні.
– Та ти шо! Що ж це ми там два тижні робитимемо, а ну розкажи мені.
– Дівчинко моя… От ми приїхали, зайшли до нашої кімнати… і відразу замовили вечерю. З чотирьох страв!
– Поки що мені подобається.
– Звісно ж, борщ. Велику тарелю сала з хріном, так, люба? Дерунів із грибами та сметаною, домашнього вина…
– Білого, будь ласка! Хочу білого!
– Як забажаєш. А потім… пам’ятаєш, як тієї зими у Буковелі? Біля каміну… Ми були вже такі п’яні, що й не змогли зупинитися… Пам’ятаєш?
– Жартуєш? Я ніколи не забуду той яблучний пиріг… Здається, ми з’їли цілих два… А що далі, любий?
– Ти ж уявляєш, як ми зпітніємо від гарячого борщу? Треба буде роздягтися. А потім застрибнемо до нашого величезного ліжка, я тебе міцно-міцно обійму, та ми міцно-міцно, сито-сито заснемо аж до ранку.
– Уууу, а знаєш, чого я хочу вранці?
– Кажи вже.
– А ти вгадай!
– Мені здається, що ти хочеш прокинутися та відчути, як гарячі вареники із картоплею та білими грибами пахнуть у сусідній кімнаті.
– О, так, любий, так! Не зупиняйся!
– Вони чекають на тебе поряд із горнятком кави посеред столу…
– Мммм…
– Присипані зеленою цибулею, сметана поряд. Це порція для нас обох, але я в душі. Що робитимеш?
– Не дражни мене.
– Ти будеш хорошою дівчинкою або поганою?
– Ну ти сам напросився. Я крикну тобі, щоб ти не поспішав. Винесу тарілку на крильце, сяду на сходах, щоб ти мене не чув. А сусіди нехай дивляться та заздрять, це тільки посилює мій апетит.
– Та ти дуууже погана дівчинка!
– Не заважай! Так от, я сяду. Широко розставлю ноги, щоб поставити вареники та сметану ближче до себе. І почну швидко, жадібно їсти. РУКАМИ. Вимазуючи у сметані пальці, обличчя та груди. Я з’їм усе. А потім, з ніг до голови у сметані, прийду до тебе у душ і розкажу, що я зробила. Як ти мене за це покараєш?..
– Тиждень без медовухи, негідниця. А бограч навіть не проси!